portrait

Я родом із Закарпаття, Україна. Зараз живу та працюю в Лондоні.

В Україні я займався готельно-туристичним бізнесом. Був співвласником і директором декількох готелей, турбаз і турфірми. Про це все та про мої досягнення можна детальніше взнати ось по цьому посиланню на Linkedin.

Але в 2013 році, інтуїтивно відчувши, що насуваються великі і не самі приємні потрясіння в житті країни,  я вирішив піти із цього бізнесу та й взагалі із бізнесу в Україні. Але життя внесло свої корективи і я взагалі поїхав жити в іншу країну.

Країною, де я вирішив пожити і попрацювати, виявилась Великобританія. І повірте, за збігом багатьох чисто випадкових та незапланованих подій та поступків. Хоча, все це із області філософії, випадкового нічого не буває.

В загальному, країна красива та заможна, люди привітні і нормальні. Жити і працювати тут можливо.

2 Comments

  • Tony Medentsiy коментує:

    Я був свідком в 2013….І добре памятаю ту розмову на кухні. Вже в кінці року часто згадував про Твої майже “пророчі” слова. І хоча вже літом відчувалося, що нас чекає в Україні щось не добре, я тоді трохи зі скепсисом то сприймав.

    • admin admin коментує:

      Привіт, друже. Ще ранувато мене записувати в “пророки”. Дай ще пожити.
      Я коли тільки сюди приїхав, то всі місцеві українці, які тут вже в Британії з десяток років пожили, дивувалися, чого це я “втік” з такої “благополучної” і “багатої” України. Ну, я їм те ж саме почав розказувати про перспективи, які чекають на Україну найближчими роками. Всі з мене сміялися. Всі рвалися додому. З фунтами в кишенях, роздобрівші на Британських харчах. “От тільки ще трохи грошенят підзаробимо і попливемо назад через Ла-Манш.” Ніхто не вірив, що в Україні все не так добре як в Британії. Рвалися місцеві “патрітоти” вкладувати свої кровно зароблені гроші в Українську економіку. Але не встигли. Поки ще трохи підзаробляли останній мільйон, економіка українська впала в кому. Завдяки так званій другій революції гідності. Всі тут і далі заробляють фунтики. І стали ще більш “патріотичними”.
      Хоча я їх розумію і не засуджую. До хорошого швидко звикаєш. Але це вже інша історія.
      Дякую за комент. Удачі.

Написати відповідь до admin Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *