Jövök Kárpátalja, Ukrajna. Most él és dolgozik Londonban.
Ukrajnában tanultam szálloda és idegenforgalom. Ő volt társtulajdonosa és igazgatója több szállodák, hotelek és utazási irodák. Ez mind az én elért eredményeket és több is található itt, ezen a linket a LinkedIn.
De 2013-ban, egy intuitív érzés, hogy fenyegető nagy és nem túl kellemes sokk az életben, úgy döntöttem, hogy ez az üzlet, és valóban az üzleti Ukrajnában. De az élet némi korrekciót, és én általában költözött egy másik országban.
Az ország, ahol úgy döntöttem, hogy élni és dolgozni bizonyult Királyság. És hidd el, pusztán a véletlen, sok véletlenszerű és nem tervezett események és engedményeket. Bár az összes területen a filozófia, semmi sem véletlen.
Általában az ország szép és gazdag emberek barátságosak és normális. Él és dolgozik a lehetséges.
Я був свідком в 2013….І добре памятаю ту розмову на кухні. Вже в кінці року часто згадував про Твої майже “пророчі” слова. І хоча вже літом відчувалося, що нас чекає в Україні щось не добре, я тоді трохи зі скепсисом то сприймав.
Привіт, друже. Ще ранувато мене записувати в “пророки”. Дай ще пожити.
Я коли тільки сюди приїхав, то всі місцеві українці, які тут вже в Британії з десяток років пожили, дивувалися, чого це я “втік” з такої “благополучної” і “багатої” України. Ну, я їм те ж саме почав розказувати про перспективи, які чекають на Україну найближчими роками. Всі з мене сміялися. Всі рвалися додому. З фунтами в кишенях, роздобрівші на Британських харчах. “От тільки ще трохи грошенят підзаробимо і попливемо назад через Ла-Манш.” Ніхто не вірив, що в Україні все не так добре як в Британії. Рвалися місцеві “патрітоти” вкладувати свої кровно зароблені гроші в Українську економіку. Але не встигли. Поки ще трохи підзаробляли останній мільйон, економіка українська впала в кому. Завдяки так званій другій революції гідності. Всі тут і далі заробляють фунтики. І стали ще більш “патріотичними”.
Хоча я їх розумію і не засуджую. До хорошого швидко звикаєш. Але це вже інша історія.
Дякую за комент. Удачі.